5 міфів про самооцінку

Ми звикли детермінувати самооцінку як високу або низьку та ставимося до цього стану як чогось стабільного, перманентного. Насправді ж самооцінка людини дуже ситуативна, а її рівень може змінюватися часто упродовж усього життя.

Які ще міфи про самооцінку існують та чому їх варто позбутися просто зараз, щоб покращити якість свого життя?

*Міф 1: Завищена самооцінка — ознака нарцисизму*

Високу самооцінку нерідко плутають із марнославством та нарцисизмом, розцінюють як якість виключно негативну. Але чи це так? Якщо дивитися на самооцінку як на ставлення до себе, то висока самооцінка має на увазі позитивне ставлення до себе та прийняття себе цілком і без умов. Це визнання своїх досягнень та адекватне сприйняття своїх недоліків. Якщо подумати, то саме цього прагне психотерапія.

*Міф 2: Самооцінка — це щось вроджене*

Самооцінка змінюється протягом життя. На неї впливають суспільство, повсякденні успіхи, стосунки з близькими людьми, самопочуття. Вона може змінюватися незалежно від зусиль та бажання людини. А може усвідомлено коригуватися, коли ми працюємо над собою і позбавляємося хибних переконань про себе.

*Міф 3: Впевненість людини в собі залежить від самооцінки*

Ми звикли сприймати невпевнених у собі людей як людей із низькою самооцінкою. Проте невпевненість у собі передбачає передусім нестійке ставлення до себе. Залежно від оточення та обставин людина може почуватися чудово в одній ситуації та «падати з коня» в іншій. Цілком нормально за певних обставин сумніватися в собі.

*Міф 4: Самооцінка людини залежить від сприйняття навколишніх*

Якщо люди поряд розумітимуть і підтримуватимуть людину, самооцінка підвищиться. Раціональне зерно в цьому є, але наші потреби належать лише нам. Якщо людина хоче почуватися краще поряд з іншими, їй насамперед варто бути уважною до своїх потреб та бажань, кордонів та стосунків. Зрештою, найважливіша людина у вашому житті — це ви самі. І найважливіші стосунки — це стосунки із собою.

*Міф 5: Висока самооцінка породжує егоїзм*

У здоровому егоїзмі немає нічого поганого. Навпаки. Найчастіше деструктивні прояви егоїзму властиві людям саме з низькою самооцінкою. Адже коли людині вкрай важлива оцінка оточення, вона сумнівається у своїй «окейності» і вимагає її підтвердження від інших. Саме це і сприймається як нездоровий егоїзм, начебто люди довкола повинні переконувати та підживлювати самооцінку іншого.

Чим щасливіша людина, тим менше вона фіксується на собі й вимагає такого від інших. Вона знаходиться в гармонії із собою й навколишнім світом.

Джерело: психологиня Анастасія Сухорукова.

 Міжнародно-правові стандарти прав дитини.             

   ООН

1.     Декларація про соціальні і правові принципи, щодо захисту і благополуччя дітей,  особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і  міжнародному рівнях від 03.12.1986 р.

2.     Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх  (Ер-Ріядські керівні принципи) від 14.12.1990 р.

3.     Мінімальні стандартні правила ООН, щодо відправлення правосуддя у відношенні         неповнолітніх (Пекінські правила) від 29.12.1985 р.

4.     Конвенція про права дитини від 20.11.1989 р.; вступила в силу 02.09.1990 р.

5.     Декларація про захист жінок і дітей у надзвичайних обставинах і в період озброєних  конфліктів від 14.12.1974 р.

6.     Віденська декларація і програма дій (1993 р.).

7.     Декларація прав дитини від 20.11.1959 р.

8.     Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей                         від 30.09.1990 р.

        Рада Європи

1.   Європейська соціальна хартія від 18.10.1961 р.

2.   Європейський Союз

3.    Хартія Європейського Союзу про основні права від 07.12.2000 р.

    Захист прав дитини в Україні

1.    Конституція України

2.    Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р.

3.    Закон України «Про молодіжні і дитячі суспільні організації» від 01.12.1998 р.

4.    Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р.

5.    Закон України від 21.11.1992 р. «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» .

6.    Закон України  «Про освіту» від 05.09.2017 р.

7.    Закон України «Про допомогу соціальному становленню і розвитку молоді в  Україні» від 05.02. 1993 р.

8.    Закон України «Про органи і служби для неповнолітніх і спеціальні установи        для неповвнолітніх» від 24.01.1995 р.

9.    Громадянський кодекс Української РСР.

10.  Сімейний кодекс України.

11.  Карний кодекс.

12.  Декларація про загальні положення державної молодіжної політики України.

Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу.

Види булінгу в дитсадку

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск:

• психологічний
• фізичний.

Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Хто провокує булінг в дитсадку

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

• педагог або помічник вихователя:
  – зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі
  – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки
  – глузує із зовнішнього вигляду дитини
  – образливо висловлюється про дитину чи її батьків
  – проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини
• батьки або члени сім’ї:
  – б’ють та ображають дитину вдома
  – принижують дитину у присутності інших дітей
  – проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини
  – ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

• вдома:
  – не хоче одягатися вранці
  – шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка
  – просить батьків забрати її із дитячого садка раніше
  – плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт
  – не контактує з однолітками у дворі
  – грає наодинці в парку
• в дитячому садку:
  – не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо
  – усамітнюється при будь-якій нагоді
  – часто губить свої іграшки або речі
  – бруднить чи псує одяг
  – грає поламаними іграшками
  – відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі
  – не має друзів у групі.

Пропонуємо переглянути презентацію «Права дитини»  та відеоролик «Конвенція про права дитини»