.jpg)
Шановні батьки, просимо Вас підтримувати вихователів, довіряти їм, бути чуйними, толерантними, виявляти взаємоповагу. Беззаперечно, що сьогодні найперше завдання це захист та збереження життя дитини. На скільки це можливо дбайте про режим дня дитини, про доступ до їжі та води. Але не забувайте про розвиток і освіту. Не відкладайте це на потім. Знаходьте час і місце розповісти/прочитати казку, історію, оповідання; вчіть вірші напам’ять; переглядайте разом мультфільми; опрацьовуйте разом матеріали різноманітних освітніх платформ (багато з них відкрили доступ до своїх матеріалів на безкоштовній основі); надавайте значення дитячим справам; розмовляйте зі своєю дитиною; розмірковуйте, припускайте, мрійте, фантазуйте про все на світі; грайте разом. Все це допомагає дитини відчувати себе у безпеці.
.jpg)
- Складіть маршрут до укриття, проговоріть дитині інструкцію щодо послідовності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами.
- Намалюйте карту укриття, зобразіть локації в укритті: що і де знаходиться, як воно функціонує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть знаходитись рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть — діти краще сприймають, якщо це буде візуалізовано).
2. Як ти почуваєшся?
- Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби. Ставте дитині відкриті запитання, слідкуйте за емоційною реакцію дитини та рівнем її активності. Важливо, щоб дитина проговорювала, ставила запитання, проявляла свої емоції.
- Якщо дитина впала в стан ступору, то важливо повернути її до вербальної комунікації та активної діяльності.
Для цього поставте 3 запитання і чекайте відповіді. Наприклад:
- Тебе звати Наталя, так?
- Ти зараз стоїш, так?
- Ти одягнена в червону кофтину, так?
- Можна також масажувати кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру або ж дати завдання, орієнтоване на дію (принеси, подай, зроби). Також дати випити води, чаю, поїсти та обійняти.
- Реагуйте на потреби та задовольняйте їх за можливості. Це поверне дитину до відчуття безпеки.
3. Розкажи, що ти відчуваєш
- Проговорюйте і проявляйте емоції. Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, фрази "не переживай" чи "тобі не варто злитись" не заспокоять дитину.
Натомість скажіть: "Я бачу / мені здається, що ти налякана / злишся". Так дитина буде розуміти, що вона не залишилась наодинці зі своїми переживаннями.
У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: "все буде добре", "нічого не станеться", натомість скажіть: "що б не сталось, головне – ми разом".
- Якщо діти грають чи малюють "війну" – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, озвучте чи візуалізуйте емоцію (наприклад, ричи, як собака). Саме так ви можете допомогти впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги й напруги.
4. Дозволь обійняти тебе
Обіймайте дитину. Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруги та допомогти дитині заспокоїтись. Можна спробувати одну з вправ:
"Обійми метелика" — дитина обіймає свої плечі двома руками й може себе поплескати по плечах.
"Водоспад" — дорослий підходить до дитини й руками погладжує з плечей і до поясу, наче знімаючи щось з плечей.
"Кокон" — права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт.
Допомогти вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу може стабільне дихання. Для цього спробуйте таку вправу: вдих носом і повільний видих ротом, можна зі звуками "А", "О", ефективним також є дихання животом. Відновлення стабільного дихання та фізичної активності допоможе знизити рівень впливу події та стресу на організм.
5. Який у нас режим дня?
У час невизначеності важливо відтворювати послідовність дня. Це надасть відчуття контролю над власним життям. Від самого ранку і до вечора, загинаючи пальчики, проговорюйте та відтворюйте послідовність дня.
6. Я піклуюсь про тебе і про себе
- Дбайте про себе. Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини, та копіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій і маєте план дій.
- Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, за можливості, поспілкуйтесь з друзями та рідними. Важливо почути голос інших. Це надасть відчуття єдності та зв’язку зі світом.
7. Ми з усім справимося!
- Обережно закінчуйте розмови. Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Коли ви завершуєте розмову, оцініть емоційний стан та рівень фізичної реакції: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте рівень занепокоєння, завершуйте на позитивному. Створюйте спільні традиції завершення дня (обійматися, молитися, пити чай або ж співати).
- Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну в присутності дитини.
- Надавайте дитині лише перевірену інформацію, робіть це дозовано і відповідно до віку.
Наші діти переживають складні часи. Під час бомбардування міст вони повинні ховатися у бомбосховищах. Для них це великий стрес. Потрібно дотримуватися певних порад, щоб наші дітки не панікували та відчували себе захищеними!
Правила поведінки в укритті!
Потреба в безпеці – природня для людини, і говорити про свої відчуття – це також нормальна реакція.
.jpg)
Як не панікувати під час війни.
.jpg)
Бережіть себе та близьких. Все буде добре!
Як пояснити, що таке евакуація та для чого родині лишати дім?
«Ми робимо все можливе, щоб ти був/ла у безпеці. І ми будемо у безпеці. Зараз нам з тобою важливо виїхати в інше місто/країну. Ми будемо весь час поряд. Разом із нами їде дуже багато дітей і дорослих. Ми їхатимемо поїздом (машиною, автобусом). Нас зустрінуть добрі люди, які нам допоможуть. Ти бачиш, скільки довкола хороших людей? Значно більше, ніж поганих».
Голос дорослого в цей момент має звучати стійко та впевнено.
Як підтримати дитину, яка відчуває розпач і смуток?
Реакції дитини під час евакуації можуть бути різними, важливо бути готовими до того, що вона не хоче залишати будинок, іграшки та друзів. Дорослому в цій ситуації варто підтримати почуття дитини фразою: «Мені теж дуже сумно, мені шкода, що тобі доводиться через це проходити. Якби я міг/могла, я б усе зробив/ла, щоб війна припинилася. Дивися, який ти герой! Ти мені так допомагав і був таким сміливим. Зараз нам важлива твоя допомога, а невдовзі ми будемо в безпеці. Спочатку ми матимемо тимчасовий будинок, а потім повернемося до нашого дому. Я тебе дуже люблю, разом ми обов'язково впораємося».
Дитина може плакати та кричати, батькам потрібно намагатися не осуджувати та не спровокувати виникнення відчуття провини. Коли дитина заспокоїться, запитайте її: «Яку іграшку ти хочеш взяти з собою?». Якщо родина виїжджає в іншу країну, доцільно взяти кілька книг, які написані рідною мовою.
Про що важливо сказати дитині та як відповісти на її запитання?
Батькам варто пояснити, що дитина може поставити будь-які запитання, а також дізнаватися про все, що її цікавить і непокоїть.
За можливості запропонуйте дитині взяти з дому те, що для неї найважливіше. Якщо будівля не зазнала ушкоджень, перед виїздом варто запитати: «Давай сфотографуємо будинок, хочеш?».
Запитання, які найчастіше ставлять діти з прикладами відповідей:
- «Ми їдемо назавжди?»
Відповідь: Я не знаю, чи надовго ми їдемо, але я знаю, що коли вдома буде безпечно – ми одразу повернемося.
- «Де ми будемо жити?»
Відповідь: У нас буде тимчасовий будинок, можливо ми житимемо разом із різними людьми, там також може будуть інші дітки (батькам варто говорити те, що вони знають або передбачають).
- «А я не побачу моїх друзів?»
Відповідь: Я впевнена/ий, що побачиш, ми зможемо їм дзвонити та писати. Крім цього, в тебе неодмінно з'являться нові знайомі, тож ти матимеш і старих, і нових друзів.
- «Коли ми знов побачимо тата?»
Відповідь: Тато приєднається до нас або ми до нього повернемося. Тато буде робити все можливе, щоб скоріше бути з тобою, доню/сину, бо ти – його сонечко. Він тебе дуже любить. Наша любов буде з татом, а татова – з нами.
Поради батькам, які стануть у пригоді під час переїзду
- За можливості показуйте дитині фотографії тієї країни, куди ви прямуєте.
- Доцільно встановити правила поведінки, поясніть дитині: «Зараз дуже важливо, щоб ти у всьому допомагав/ла. Будь ласка, роби те, про що ми тебе просимо. Будь поруч, нікуди не тікай. Не ходи з чужими людьми. Намагайся не вередувати. Нам у дорозі не завжди буде зручно, але ми точно впораємося. Домовилися? Дякую!». Домовленість варто закріпити потисканням рук.
- Важливо переконатися, що дитина знає своє ім'я, прізвище, а також імена та прізвища батьків. Покладіть до кишені дитини лист з усіма контактними даними.
- Дорослий може дати дитині доручення, яке їй під силу: стежити за рюкзачком, піклуватися про іграшку, пити воду тощо.
- Дорослим варто нагадувати дитині, що вони готові її вислухати.
- Дитині важливо відчувати дорослого – дотики, погляди, голос.
- Дорослим важливо сприймати спокійно різні реакції дитини, адже у тривожному стані малеча може стати гіперактивною, примхливою, млявою. Всі ці реакції організму нормальні. Якщо дитина вередує чи скаржиться, її потрібно вислухати. Так дитина отримає можливість спертися на терпіння та розуміння дорослого.
- Дякуйте дитині та хваліть її: «Дякую за те, що так допомагаєш у дорозі. Я бачу, що тобі складно, але ти дуже круто справляєшся».
- Якщо є регулярні активності, які родина робила під час дороги, за можливості потрібно повторювати їх: читати казку, співати пісню, обійматися, вимовляти слова, які для дитини звичні. Особливо цінно, якщо в родині є свої «секретні слова», які повертають дитині відчуття стабільності.
- У дорозі дитину можна розважити іграми, а також розмовами про тварин, у яких будинок завжди з собою (як-от равлики чи краби): «Де б ця тваринка не була – вона вдома. Уяви, що ти равлик і ти в безпечному будиночку».
Що варто сказати дитині у новому місці?
Коли родина прибула до місця призначення, обов’язково повідомте дитині: «Ми в безпеці. Дякую за те, що ми разом змогли це зробити. Зараз познайомимося з нашим новим будинком, який буде зовсім іншим! Я не знаю, сподобається він нам чи ні, але ми зможемо його зробити нашим, адже наш будинок завжди всередині, ми як равлики (дорослий може доторкнутися зони серця). А до іншого ми з тобою звикнемо. Люблю тебе! У нас обов'язково все буде добре, де б ми не були».
Коли діти постійно чують про війну, вони можуть відчувати страх, смуток, гнів і тривогу незалежно від того, перебувають вони у вирі подій чи на безпечній відстані.
Діти потребують відчуття безпеки й захищеності, яке їм забезпечують батьки. У брошурі зібрано вісім порад, які допоможуть вам розпочати розмову з дитиною, підтримати її та втішити в кризовій ситуації.
Війна є причиною переселення багатьох людей, які опинилися в зоні небезпеки, в інші місця. Часом трапляється так, що дитина має бути розлучена з батьками й залишитися з іншими близькими людьми. Або ж вам треба піклуватися про дитину (дітей) самотужки внових для вас умовах, що може поглибити стрес і переживання.
У брошурі ви знайдете поради про те, як упоратись із цією ситуацією, підтримати малечу та зберегти власний спокій.
Немає коментарів:
Дописати коментар